Технологію заморожування випадково винайшли народи, що жили в холодному кліматі, такому, як Арктика. Проте застосувати їх досвід поза межами засніжених країв виявилось непросто.

Один з методів зберігання з допомогою холоду – так звана повільна заморозка - почав використовуватися в 1905 р. Продукція оброблялася, далі розкладалася у великі контейнери. Контейнери у свою чергу переносилися в складські приміщення з низькою температурою й залишалися там, доти поки продукція не перетворювалася у тверді брикети. Заморозка тривала від одного до трьох днів. На жаль, ця техніка мала два істотні недоліки:

• Для деяких продуктів, таких як овочі, заморозка була занадто повільною (городина починала псуватися, не встигаючи заморозитися)

• У процесі заморозки у продукті утворювалися великі кристали льоду, що призводило до порушення структури продукту, і потім, коли продукція розморожувалась, вона втрачала свій первісний смак і зовнішній вигляд. 

Потрібно було шукати інші рішення. Американець Кларенс Бердсай удосконалив цей метод, винайшовши так звану швидку заморозку. В 1912 році, вирішивши зайнятися торгівлею хутром, він вирушив на канадський півострів Лабрадор. Перебуваючи в Арктиці, він мав можливість побачити, як корінні американці зберігають їжу протягом зими. 

Одним з основних продуктів харчування на узбережжі є риба. Узимку аборигени-ескімоси рибалили не щодня, воліючи робити запаси на тиждень уперед. Щоб улов не псувався, рибалки викладали тільки що пійману рибу на лід, а арктичний вітер за кілька хвилин заморожував її. Бердсай побачив цей спосіб уперше, але ще більше його вразило те, що після приготування заморожена риба практично не відрізнялася від свіжої. Нова ідея захопила Кларенса.

За допомогою цього методу, Бердсею вдалося скоротити час  заморожування продуктів харчування із трьох днів до декількох хвилин. Він удосконалив метод, і в 1922 році відкрив у Нью-Йорку компанію Birdseye Seafoods, яка намагалася торгувати свіжомороженими морепродуктами. Компанія випередила свій час – адже тоді ще не було ні домашніх холодильників, ні охолоджувальних вітрин, ні вагонів-рефрижераторів, – що й привело її до банкрутства.

Але Бердсай не покладав рук і вже в наступному році заснував нову компанію General Seafoods, яка за допомогою новітнього винаходу Кларенса – подвійного охолоджувального конвеєра – зайнялася заморозкою м'яса, овочів і фруктів (і змінила ім'я на General Foods). В 1929 році Бердсай з великим прибутком продав компанію, залишившись головою дослідницького відділу.

В 1930 році, після багатьох років розвитку, він запатентував систему шокової заморозки, яка впаковувала м'ясо, рибу або городину у водонепроникні картонні контейнери. В продаж надійшло 26 товарних позицій під маркою Birds Eye Frosted Foods – заморожене м'ясо, риба, городина (в основному шпинат і горошок) і фрукти. Компанія взяла активну участь у розширенні роздрібної торгівлі, запропонувавши магазинам недорогі охолоджувальні вітрини

В 1945 році авіакомпанії стали використовувати заморожені страви.  В 1950-х роках, коли в будинках з'явилися побутові холодильники, свіжозаморожені продукти остаточно стали повсякденним явищем. Також відкрилися можливості для зовсім нового напрямку в продовольчій промисловості – виробництва харчових напівфабрикатів, наприклад, хлібних.

Джерело